Віктор неборак біографія

Дуже хороша збірка, в ній ви знайдете найвизначніші прозово-поетичні творіння бубабістів, почитаєте їх критичні статті, які повноцінно розкриють бубабістський портрет, розглянете кумедні фото поетів та карикатури на них у вигляді статуй. Цікаве зовнішнє і внутрішнє оформлення, грамотна верстка, гарно підібраний матеріал. Що можна сказати? Якісна книга! Якщо ви займаєтеся якоюсь науковою роботою, пов'язаною з творчістю бубабістів, то ця книжка повинна стати для вас настільною.віктор неборак біографія

Біографія Віктора Неборака

Ві́ктор Володи́мирович Небора́к (народився 9 травня 1961 року) — поет, прозаїк, літературознавець, перекладач, есеїст.

Живе і працює у Львові.

Учасник літугрупування Бу-Ба-Бу, майстерні «Пси Святого Юра».

Автор поетичних збірок «Бурштиновий час» (1987), «Літаюча голова» (1990), «Alter Ego» (1993), «Розмова зі слугою» (1994), «Епос про тридцять п’яту хату» (1999), незавершеного роману «Пан Базьо та решта».

Неборак був, як сам зазначає в автобіографії, «рецитатором власних текстів, продюсером поезо-химеро-рокдійств, концептуалістом кількох фестивалів і рушень». Микола Рябчук вважає, що «поетичний карнавал Віктора Неборака — це ще й добре організований спектакль, з прекрасною режисурою… з питанням з-поміж питань у кінці, в останньому вагоні карнавальної кавалькади, питанням, заради якого, можливо, й розігрується все це дійство». (Вітчизна, 10’89).

З середини 1990-х років найпомітнішим з літературних проектів В.Неборака є «Третє тисячоліття» — серія літературних вечорів у Львові, до участі в яких запрошуються «письменники наживо», а сам автор проекту поєднує організаційно-продюсерські функції з функціями ведучого і співрозмовника.

Аналіз творчості

Поетичну творчість Віктора Неборака переважно розглядають у ширшому контексті літературного угруповання Бу-Ба-Бу, куди, крім нього, належать також Юрій Андрухович та Олександр Ірванець. І справді, Неборак є одним із співзасновників цього угруповання, творцем самої його назви (абревіатура від запропонованої Андруховичем тріади «бурлеск — балаган — буфонада»), а в пародійно-іронічній бубабістській ієрархії Неборак носить звання Прокуратора.

Проте, як і кожна видатна літературна особистість, Неборак не завжди вкладається у виключно бубабістські стилістичні межі. Можна говорити про частково «перед-бубабістського» Неборака (збірка поезій «Бурштиновий час», 1987) — поета швидше романтичного, іноді навіть сентиментального, водночас уже із виразним іронічно-сміховим первнем і не менш виразним урбаністичним світовідчуттям. Уже з ранніх поетичних декларацій починаючи, одним із головних героїв Неборакової творчості стає його рідне місто Львів. З роками ця тенденція аж ніяк не ослабла, навпаки — стале і часте звертання Неборака до суто львівських тем і образів набуло ознак послідовної програмовості й навіть деякої нарочитості.

Своєрідним апоґеєм Неборакового бубабізму стала збірка поезій «Літаюча голова» (1990) — напрочуд вітальна й поліфонічна «книжка-карнавал», у якій повною мірою розкриваються і щасливо поєднуються раблезіансько-ренесансовий світогляд автора і високотехнічна, часом навіть віртуозна манера віршування. Саме з моменту виходу «Літаючої голови» в українській літературній критиці починають говорити про постмодернізм і необароко. Особливої уваги, крім того, заслуговує концепційне засвоєння і переосмислення автором «Літаючої голови» тематичних площин і знаків масової молодіжної культури (сфера рок-музики, шоу-бізнесу, молодіжної моди,сленґові вкраплення в лексиці тощо).

Втім, паралельно із «Літаючою головою» писалася цілком не схожа стилістично збірка «Alter ego» (1993) — книжка переважно верліброва, за жанром лірико-медитативна, з претензією на екзистенційно-філософські узагальнення щодо «підвалин буття». Звичний для більшості читачів-шанувальників Неборак лише іноді впізнається з її сторінок завдяки черговому сплескові блискучої самоіронії, як наприклад, у вірші «Вечеря».

Збірка «Розмова зі слугою» (1994), задумана як своєрідне продовження карнавалу «Літаючої голови» на новому щаблі, в той же час засигналізувала досить поважні зміни в авторовому світовідчутті. За всієї зовнішньої грайливості й версифікаторської вишуканості (саме художньо-технічне оформлення збірки вирішувалось як елемент гри — зовні це мало бути щось на кшталт інтимного й писаного від руки зшитка) вона передусім свідчить про відчутне посерйознішання і поступове навернення автора до традиційно-консервативних, іноді навіть фундаменталістських вартостей.

Остаточно нова Неборакова поетична якість засвідчена у найостаннішій на сьогодні збірці «Епос про тридцять п’яту хату» (1999). Як задекларовано вже в анотації, ключовою для неї є «проблема вкорінення, відшукування екзистенціальних цінностей у межах малої батьківщини». Для «Епосу» характерне унаочнення принаймні кількох Неборакових творчих метаморфоз. Іронічність переросла в проповідництво, часом саркастичне, карнавальна поліфонія — у різного роду звернення, послання, листи та інші, сповнені риторики, відверто монологічні форми; богемно-легковажне, святкове сприймання життя — в переконане відстоювання традиційно християнських родинно-побутових основ.

Окремої розмови вартують експерименти Неборака з рок-музикою, здійснювані у першій половині 90-х років (аудіокасета «Неборок», 1995), а також його довготривалі проекти «Реберітація» та «Третє тисячоліття», які відчутно вплинули на формування в сучасному Львові нового мистецько-літературного середовища.

Неборак Віктор Володимирович

(Нар. 9 травня 1961 р.)

український поет та дослідник, засновник і "прокуратор" одіозного літугрупування "Бу-Ба-Бу" та "Пси святого Юра", з яких починається українська постмодерна поезія 90-х.

Неборак — автор експериментальних текстів та рок-музики (аудіокасета "Неборок", 1995), куратор проектів "Реберітація" та "Третє тисячоліття", які відчутно вплинули на формування в сучасному Львові нового мистецького середовища.

Автор поетичних збірок "Бурштиновий час" (1987), "Літаюча голова" (1990), "Alter Ego" (1993), "Розмова зі слугою" (1994), "Епос про тридцять п´яту хату" (1999), роману "Базилевс", есеїстичних та літературознавчих збірок "Лексикон А.Г."(2015), "Колишній/інший" (2013).

Неборак є лауреатом премії ім. Павла Тичини (2002) за книгу поезій "Літостротон", премії ім. Богдана Лепкого (2007) за книгу прози "Базилевс", премії "Глодоський скарб" (2008).

Віктор Неборак народився 9 травня 1961 року у смт. Івано-Франкове Яворівського р-ну Львівської обл.

Батько Віктора – Володимир Неборак народився у селі Романівка Тальнівського району, там родина мешкала до 1937 року, а далі змушена була переїхати до Західної України, на Львівщину. Де батько і зустрів свою кохану. Тому сам письменник вважає себе символом Соборності Східної і Західної України.

1983 р. Віктор Неборак закінчує українське відділення філологічного факультету Львівського державного університету ім. Івана Франка. Пізніше навчається в аспірантурі Інституту літератури ім. Т. Г. Шевченка НАН України, працює лаборантом та науковим співробітником Львівського відділення Інституту літератури та Інституту Івана Франка НАН України. З 1993 по 2000 рік читає курс лекцій з української літератури в рідному університеті ім. Івана Франка.

Поетичну творчість Віктора Неборака переважно розглядають у ширшому контексті літературного угруповання Бу-Ба-Бу (засноване 17 квітня 1985 року), куди, крім нього, належать також Юрій Андрухович та Олександр Ірванець. Неборак є одним із співзасновників цього угруповання, творцем самої його назви (абревіатура від запропонованої Андруховичем тріади "бурлеск — балаган — буфонада").

"Бу-Ба-Бу — це передусім значна частина мого життя.17 квітня буде рівно30 років, як ми вперше зустрілися з Сашком Ірванцем біля Львівськогооперного театру. Нас звів Андрухович, але сам не приїхав. Ми з Сашком швидко порозумілися. І основою цього порозуміння була поезія ісухе вино. І оскільки саме Юрко нас звів, цей день ми вирішили вважати днемзаснування Бу-Ба— Бу. Андрухович отримав звання Патріарх, тому, що він трохи старший за нас, з поваги до нього. Ірванець – то Підскарбій. Він повинен був за все існування команди назбирати нам багато грошей, правда, у нього нічого не вийшло. Я став Прокуратором", – згадує Віктор Неборак.

Своєрідним апогеєм Неборакового бубабізму стала збірка поезій Віктора "Літаюча голова" (1990) — напрочуд вітальна й поліфонічна "книжка-карнавал", з моменту виходу якої в українській літературній критиці починають говорити про постмодернізм і необароко.

З 1991 року – Неборак входить доНаціональної Спілки письменників України,а з 1997 – до Асоціації Українських Письменників.

У Львові Неборак займається продюсеруванням поезо-симфо-рок дійств, організовує, продюсує і модерує фестивалі, театральні акції ("Вивих", Львів, 1992; "Альтернатива", Львів, 1994, "Реберітація", Львів, 1992—1994).

1994 року створюється літературна майстерня "Пси святого Юра", учасником якою також був і Неборак. Ідея створення групи належала Юрію Покальчуку, Юрію Андруховичу та Ігореві Римаруку. Єдиним окремим виданням групи був альманах "Пси святого Юра" (Львів, 1997 р.), де було зафіксовано первинний склад об’єднання.

Впродовж п'яти років (з січня 1995 р. до грудня 1999 р.) Неборак організувує і веде у Львівському музеї етнографії та художнього промислу популярний цикл літературних вечорів "Третє тисячоліття" (58 авторських вечорів сучасних українських письменників, у тому числі і з діаспори, на основі яких були створені літературні програми для Львівського телебачення).

Важливими для формування сучасного мистецько-літературного середовища Львову є експерименти Неборака з рок-музикою, здійснювані у першій половині 90-х років (аудіокасета "Неборок", 1995).

Микола Рябчук вважає, що "поетичний карнавал Віктора Неборака — це ще й добре організований спектакль, з прекрасною режисурою… з питанням з-поміж питань у кінці, в останньому вагоні карнавальної кавалькади, питанням, заради якого, можливо, й розігрується все це дійство".

Віктор Неборак є луреатом премії ім. Павла Тичини (2002) за книгу поезій "Літостротон", премії ім. Богдана Лепкого (2007) за книгу прози "Базилевс" та премії "Глодоський скарб" (2008). Нагороджений Почесною відзнакою Міністерства культури і мистецтв України "За багаторічну плідну працю в галузі культури" (2003).

Одружений, виховує трьох дочок.

Книга есеїв "Колишній інший" 2013 р. описує час від дитинства Віктора Неборака до періоду його вчителювання на Донбасі, тоді поет 9 місяців працював вчителем української мови та літератури в училищі у Ворошиловградській області.

З нагоди ювілею 30-річчя "Бу-ба-бу" навесні 2015 року Неборак перевидає оновлене третє "Введення у Бу-Ба-Бу (хронопис кінця тисячоліття)" та нову збірку своїх літературознавчих есеїв "Лексикон А.Г."

Бібліографія:

1987. Бурштиновий час: Поезії.

1990. Літаюча голова: Вірші.

1993. Alter Ego: Поезії 1980 — 1990 років.

1994.Розмова зі слугою.

1995.Доповнена біографія // БУ-БА-БУ. Т.в.о. /…/ри.

1998.Повернення в Леополіс.

1999.Епос про тридцять п'яту хату.

2001. ЛІТОСТРОТОН (книга зібраного).

2001,2003,2015. Введення у Бу-Ба-Бу. Хронопис кінця тисячоліття (есеїстика).

2001.Перечитана "Енеїда" (спроба сенсового прочитання "Енеїди" Івана Котляревського на тлі зіставлення її з "Енеїдою" Вергілія). Монографія.

2005. "Літаюча голова" та інші вірші :: The Flying Head And Other Poems by Viktor Neborak.

2005. Повторення історій.

2006. Базилевс. Нововіднайдені розділи Львівської Книги Переміщень, переписаної 2005 року.

2007. А. Г. та інші речі (есейчики, популярна критика, дискурс).

2009. Вірші з вулиці Виговського.

2010. Повільне читання. Віршів Тараса Шевченка, Івана Франка, Павла Тичини, Евгена Маланюка, Богдана Ігоря Антонича та новел Василя Стефаника: монографія

2013. Літаюча голова. Вибрані вірші.

2013. Колишній, інший... / автобіографічний текстиль.

2015. Лексикон А. Г.Віктор Володимирович Неборак – український поет та дослідник, засновник і «прокуратор» одіозного літугрупування «Бу-Ба-Бу» та «Пси святого Юра», з яких починається українська постмодерна поезія 90-х, – народився 9 травня 1961 року у смт. Івано-Франкове Яворівського р-ну Львівської обл.

Батько Віктора – Володимир Неборак народився у селі Романівка Тальнівського району, там родина мешкала до 1937, а далі змушена була переїхати до Західної України, на Львівщину. Де батько і зустрів свою кохану. Тому сам письменник вважає себе символом Соборності Східної і Західної України.

1983 Віктор Неборак закінчує українське відділення філологічного факультету Львівського державного університету ім. Івана Франка. Пізніше навчається в аспірантурі Інституту літератури ім. Т.Г. Шевченка НАН України, працює лаборантом та науковим співробітником Львівського відділення Інституту літератури та Інституту Івана Франка НАН України. З 1993 по 2000 читає курс лекцій з української літератури в рідному університеті ім. Івана Франка.

Одружений, виховує трьох дочок.

Поетичну творчість Віктора Неборака переважно розглядають у ширшому контексті літературного угруповання Бу-Ба-Бу (засноване 17 квітня 1985), куди, крім нього, належать також Юрій Андрухович та Олександр Ірванець. Неборак є одним із співзасновників цього угруповання, творцем самої його назви (абревіатура від запропонованої Андруховичем тріади «бурлеск — балаган — буфонада»).

Своєрідним апогеєм Неборакового бубабізму стала збірка поезій Віктора «Літаюча голова» (1990) — напрочуд вітальна й поліфонічна «книжка-карнавал», з моменту виходу якої в українській літературній критиці починають говорити про постмодернізм і необароко.

З 1991 – Неборак входить до Національної спілки письменників України, а з 1997 – до Асоціації українських письменників.

У Львові Неборак займається продюсеруванням поезо-симфо-рок дійств, організовує, продюсує і модерує фестивалі, театральні акції («Вивих», Львів, 1992; «Альтернатива», Львів, 1994, «Реберітація», Львів, 1992-1994).

1994 створюється літературна майстерня «Пси святого Юра», учасником якою також був і Неборак. Ідея створення групи належала Юрію Покальчуку, Юрію Андруховичу та Ігореві Римаруку. Єдиним окремим виданням групи був альманах «Пси святого Юра» (Львів, 1997), де було зафіксовано первинний склад об’єднання.

Упродовж п'яти років (з січня 1995 до грудня 1999) Неборак організувує і веде у Львівському музеї етнографії та художнього промислу популярний цикл літературних вечорів «Третє тисячоліття» (58 авторських вечорів сучасних українських письменників, у тому числі і з діаспори, на основі яких були створені літературні програми для Львівського телебачення).

Важливими для формування сучасного мистецько-літературного середовища Львову є експерименти Неборака з рок-музикою, здійснювані у першій половині 90-х років (аудіокасета «Неборок», 1995).

Микола Рябчук вважає, що «поетичний карнавал Віктора Неборака — це ще Віктор Неборак є луреатом премії ім. Павла Тичини (2002) за книгу поезій «Літостротон», премії ім. Богдана Лепкого (2007) за книгу прози «Базилевс» та премії «Глодоський скарб» (2008). Нагороджений Почесною відзнакою Міністерства культури і мистецтв України «За багаторічну плідну працю в галузі культури» (2003).

Неборак – автор поетичних збірок «Бурштиновий час» (1987), «Літаюча голова» (1990), «Alter Ego» (1993), «Розмова зі слугою» (1994), «Епос про тридцять п´яту хату» (1999), роману «Базилевс», есеїстичних та літературознавчих збірок «Лексикон А.Г.» (2015), «Колишній/інший» (2013).

Книга есеїв «Колишній інший» описує час від дитинства Віктора Неборака до періоду його вчителювання на Донбасі, тоді поет 9 місяців працював учителем української мови та літератури в училищі у Ворошиловградській області.

З нагоди ювілею 30-річчя «Бу-ба-бу» навесні 2015 Неборак перевидає оновлене третє «Введення у Бу-Ба-Бу (хронопис кінця тисячоліття)» та нову збірку своїх літературознавчих есеїв «Лексикон А.Г.»

Біографія

Твори

Критика