Чемпионы по гимнастике в украине
Спорт не стоит на месте. Развитие технологий, новые методы тренировок, средства восстановления позволяют каждому новому поколению спортсменов открывать новые грани возможности человеческого организма, но при этом часто мировые рекорды держатся более 10-20 лет.
Украинский спорт можно разделить на три поколения: когда выступали воспитанники советского спорта (1991-2000), переходной период (2000-2010) и спортсмены, выросшие уже в независимой Украине (2010-2020). Мы решили сравнить, какое же поколение было лучше, предоставив вам, уважаемые читатели, право голоса. Для сравнения возьмем самые медальные виды спорта для нашей страны и начнем со спортивной гимнастики.
Поколение 1991-2000
Главные достижения
Чемпионат мира – 5 золотых, 6 серебряных, 9 бронзовых медалей
Олимпийские игры – 3 золотых, 2 серебряных, 2 бронзовые медали
Пиком первого поколения украинской гимнастики стал чемпионат мира 1995 года в японском Сабаэ и Олимпийские игры 1996 года в Атланте.
На японском чемпионате мира наши представители спортивной гимнастики завоевали шесть медалей, из которых три – высшего достоинства. Постарались Лилия Подкопаева (золото в многоборье и опорном прыжке, а также серебро на бревне и на разновысоких брусьях) и Григорий Мисютин (золото в опорном прыжке и бронза на вольных упражнениях).
На Олимпиаде в Атланте помимо двух золотых и одной серебряной медалей Лилии Подкопаевой, золото на брусьях выиграл Руслан Шарипов, а мужская команда выиграла бронзу командного первенства в составе Коробчинский, Шарипов, Мисютин, а также Олег Косяк, Владимир Шаменко, Александр Светличный и Юрий Ермаков.
Яркие представители
После развала СССР в украинской спортивной гимнастике на первые роли вышли харьковчанин Рустам Шарипов, а также луганчане Григорий Мисютин и Игорь Коробчинский. Вместе они стали олимпийскими чемпионами в командном многоборье еще в Барселоне-1992. Спустя четыре года в Атланте уже для Украины Шарипов выиграл золото Олимпиады на брусьях, а в команде наши парни стали третьими.
Мисютин является шестикратным чемпионом мира, в том числе дважды он выигрывал золото уже для Украины, Коробчинский – четырехкратный чемпион мира, но все победы добыл или за сборную СССР или за СНГ, а вот за Украину у него серебро и бронза чемпионатов мира и медаль на Олимпиаде в Атланте.
Лидер поколения
Несмотря на яркие успехи мужской команды, лидером этого поколения нужно признать Лилию Подкопаеву.
Однажды Лилия заявила, что спортивная карьера для гимнаста - путь к победе на Олимпийских играх. После этого хочется, чтобы мгновение остановилось.
Подкопаева начала заниматься спортивной гимнастикой с самого раннего детства. С пяти до восьми лет проводила по три обязательные ежедневные тренировки. В итоге благодаря таланту и исключительному трудолюбию Подкопаева стала обладательницей 45 золотых, 21 серебряной и 14 бронзовых медалей только на международных соревнованиях, не считая национальных первенств.
В 1993 году девушка впервые попала на чемпионат мира, но завалила все снаряды кроме опорного прыжка, но и там в финале стала лишь восьмой. Уже в следующем году она выиграла серебро на бревне на чемпионате мира, а еще через год на чемпионате мира в активе Подкопаевой было четыре медали, в том числе две золотые.
Вершиной достижений Подкопаевой стали Олимпийские игры в Атланте 1996 года, на которых она выиграла абсолютное первенство, а также завоевала золото в вольных упражнениях и серебро на бревне.
После этого из-за травм она ушла из спорта, но один из ее элементов – двойное сальто вперед с поворотом на 180° – до сих пор никто из спортсменов не может повторить, даже мужчины.
Смотрите выступление Подкопаевой на Олимпиаде в Атланте:
Поколение 2000-2010
Главные достижения
Чемпионат мира – 1 золотая, 1 серебряная, 5 бронзовых медалей
Олимпийские игры – 1 золотая, 1 бронзовая медали
Выделить какое-то отдельное соревнование для украинской гимнастики очень сложно. Единственное золото чемпионатов мира было завоевано в 2006 году Ириной Краснянской, единственное золото Олимпиады – в 2004 году Валерием Гончаровым. Но кроме этих медалей, на тех турнирах других не было.
Наверное, самым успешным можно назвать все же чемпионат мира 2001 года, когда Александр Береш стал вторым на перекладине, третьим на коне и помог команде завоевать бронзовые медали.
Яркие представители
В 2000-х украинская гимнастика пережила непростые времена. Тренеры начали уезжать, из-за чего в женской команде начался серьезный спад. Последним светлым пятном стало золото Ирины Краснянской на брусьях на чемпионате мира 2006 года. Кроме нее у женщин за этот период на пьедестал поднималась лишь Ирина Яроцкая, выигравшая бронзу на бревне в 2002 году.
У мужчин ситуация была немного лучше. Большие перспективы подавал херсонец Александр Береш. На Играх-2000 он выиграл бронзу в абсолютном первенстве, а с командой завоевал серебро Олимпиады. В 2001 году на чемпионате мира он выиграл серебро на перекладине и бронзу на коне и в командном первенстве. Берешу пророчили большое будущее, но 29 февраля 2004-го он погиб в ДТП.
Лидер поколения
На Олимпиаде в Афинах в упражнении на брусьях золото выиграл Валерий Гончаров – награду он посвятил погибшему Берешу. Именно Гончарова можно без преувеличения назвать лучшим представителем того поколения. Харьковчанин выиграл серебро в командных соревнованиях на Олимпиаде в Сиднее-2000, а через четыре года в Афинах Гончаров выступая в квалификации на трех видах, отобрался в финалы на брусья и перекладину.
В финале на брусьях Гончаров смог безошибочно выполнить все сложные элементы своей программы и получил оценку 9,787. Этот результат позволил Валерию стать олимпийским чемпионом. В финале соревнований на перекладине он допустил ошибку на своей "коронной" связке, сорвавшись с перекладины на перелете "Кольмана" и занял 8 место.
На Олимпийских играх 2008 года в Пекине Гончаров сосредоточился исключительно на своих "коронных" упражнениях на брусьях и перекладине. На брусьях Гончарову не хватило всего 0,05 балла, чтобы попасть в финал.
Единственной его медалью на чемпионатах мира стала бронза на перекладине в 2005 году. Кроме того, он три раза подряд завоевывал награды Финала Кубка мира - золотую в упражнениях на перекладине в 2004 году и бронзовые на брусьях в 2006 и 2008 годах.
Поколение 2010-2020
Главные достижения
Чемпионат мира – 1 золотая, 5 серебряных, 2 бронзовых медалей
Олимпийские игры – 1 золотая, 2 серебряные медали
Самым успешным в плане уровня завоеванных медалей для этого поколения стали Олимпийские игры 2016 года. Это в первую очередь касается Олега Верняева, который едва не стал первым украинцем – олимпийским чемпионом в абсолютном первенстве, но довольствовался серебром, а на коронных брусьях он стал олимпийским чемпионом.
Но все же в этот период хочется отметить выступление на Европейских играх в Минске, где в 12 видах программы украинские гимнасты выиграли 9 медалей. Олег Верняев выиграл золото и два серебра, на счету Игоря Радивилова две бронзы, а еще одну бронзу у мужчин выиграл Петр Пахнюк в вольных упражнениях. У девушек чемпионкой в вольных упражнениях стала Анастасия Бачинская, а у Дарьи Варинской в активе две бронзы, в том числе в абсолютном первенстве. Пиком результатов украинских гимнастов могла стать Олимпиада в Токио, но она перенесена на 2021 год.
Яркие представители
На Олимпиаде в Лондоне 2012 года молодая украинская команда едва не выиграла бронзу в командном первенстве, а потом ее "растянули" – лидер команды Николай Куксенков уехал в Россию, Олег Степко и Петр Пахнюк – в Азербайджан. В Украине остались Олег Верняев и Игорь Радивилов, с именами которых связаны успехи нашей гимнастики этого периода.
Олег Верняев – чемпион мира и трехкратный серебряный призер чемпионата мира, а также олимпийский чемпион в упражнениях на брусьях и серебряный призер Олимпийских игр в многоборье. Также на его счету бронза в многоборье на последнем чемпионате мира.
Игорь Радивилов специализируется на опорном прыжке и кольцах. Он является серебряным призером Олимпиады в Лондоне, а также дважды был с серебром и раз с бронзой на чемпионатах мира.
Женская команда с 2010 по 2017 года вообще не оказывалась в финалах чемпионатов мира. В последнее время подъем женской команды связан с именами Анастасии Бачинской и Дарьи Варинской, но их главные успехи все же ожидаются в следующем десятилетии.
Лидер поколения
В свои 26 лет он уже достиг многих вершин в спортивной гимнастике. На Олимпийских играх в 2012 году мог выиграть олимпийскую медаль, когда вместе с командой стал третьим, но после апелляции Японии наша команда опустилась на четвертое место.
После этого многие из той команды уехали в другие страны, тогда как Верняев остался, выиграв на Олимпиаде в Рио золото на брусьях и серебро в абсолютном первенстве.
Кроме того, за четыре года до Олимпиады в Рио Олег Верняев выиграл чемпионат мира, стал четырехкратным чемпионом Европы и двукратным победителем Европейских игр. В 2015 году Верняев первым в истории Украины выиграл Кубок мира по спортивной гимнастике в абсолютном первенстве.
В нынешнем олимпийском цикле Верняев продолжил выигрывать медали почти на всех соревнованиях, на которых принимал участие. Он выигрывает медаль на последних пяти чемпионатах мира. В 2019 году Верняев впервые в карьере стал призером мирового первенства в многоборье. Эта медаль стала первой за всю историю Украины в многоборье на чемпионатах мира.
Смотрите финал на брусьях в Рио-2016:
Смотрите другие материалы битвы поколений:
Плавание
Бокс
Фехтование
Легкая атлетика
Борьба
Так какое поколение украинских гимнастов круче?чемпионы по гимнастике в украине
Спортсменка Украины.
Мастер спорта международного класса.
Призер чемпионата Украины.
Призер чемпионата Европы 2018 в групповых упражнениях.
Призер Европейских игр 2019 в групповых упражнениях.
На фоні інших видів спорту гімнастика є одним з найкрасивіших і найбільш видовищних спортивних дисциплін. На професійному рівні успіху в цьому виді домагаються одиниці, а великі перемоги дістаються нелегкою ціною. Українським спортивним і художнім гімнасткам удалося стати справжньою гордістю своєї країни, вони прославили її видатними досягненнями й результатами. Розповімо про них детальніше.
Спортивні гімнастки
Зміст
Спортивна гімнастика на Україні одержала масове поширення в 30-х роках минулого століття. Під час Другої світової війни спортивне життя в країні була практично припинене, однак з настанням мирного часу почалося його поступове відродження завдяки проведенню масових фізкультурних свят, змагань і парадів, присвячених до річниць перемоги у Великій вітчизняній війні.
Гімнастки України домагалися великих успіхів у змаганнях на різних видах гімнастичних снарядів, у стрибках і вільних вправах.
Лариса Латиніна
Латиніна Лариса Семенівна (27.12.1934 року народження, м.Херсон).
Видатна спортсменка, яка принесла велику славу радянській і української гімнастиці. Має одну із найбільших колекцій олімпійських нагород.
Неодноразово ставала чемпіонкою миру і Європи, посідала призові місця в індивідуальних і командних змаганнях.
Була визнана гідною звання Заслуженого майстра спорту й тренера СРСР.
Її вихованці самі не раз піднімалися на найвищу сходинку п’єдесталу й завойовували призові місця на Олімпіадах і інших великих змаганнях і турнірах.
Ніна Бочарова
Бочарова Ніна Антонівна (дата народження: 24.09.1924 року, місце народження: Полтавська область, с.Супрунівка).
Першою серед гімнасток України стала чемпіонкою Олімпіади-1952. Двічі отримувала олімпійської медалі вищої проби (у вправах на колоді й у командних змаганнях), а також срібні медалі (командні вправи й багатоборство).
З 1949 по 1951 року Ніна Бочарова неодноразово піднімалася на першу сходинку п’єдесталу на Чемпіонатах СРСР, а в 1954 році стала Чемпіонкою світу. За свої заслуги отримала багато почесних звань і нагород.
Вона першою придумала й виконала поперечний шпагат на брусах, який більше ніхто виконати не міг.
З 1948 по 1979 роки займалася тренерською роботою в Москві, а потім у Києві.
Ніна Бочарова
Стелла Захарова
Стелла Георгіївна Захарова (народилася 12.07.1963 року в Одесі).
Чемпіонка московської Олімпіади-1980. Дванадцять раз вигравала золото на чемпіонаті СРСР і неодноразово була кращою на Кубку України. Відома виконанням вільних вправ, що включають складні стрибки, які до неї ніхто не робив.
Заснувала свою спортивну школу і є організатором «Кубка націй» — найбільшого міжнародного змагання серед спортивних гімнастів.
Стелла Захарова
Тетяна Гуцу
Тетяна Костянтинівна Гуцу (1976 року народження, Одеса)
Найвищий успіх до Тетяни Гуцу прийшов на Олімпіаді 1992 року: там вона двічі піднімалася на першу сходику п’єдесталу і стала власницею срібної й бронзової медалі.
Неодноразово здобувала перемоги на великих міжнародних змаганнях. У її скарбничці є нагороди, привезені зі світових першостей, Чемпіонату Європи, СРСР, Кубків СРСР і СНД.
На початку 1990-х років виїхала в Америку, заснувала свою школу спортивної майстерності. Зараз є тренером місцевої збірні в Мічигані.
В центрі — Тетяна Гуцу
Лілія Подкопаєва
Лілія Олександрівна Подкопаєва (1978 рік народження, Донецьк).
Цій дворазовій переможниці Олімпійських ігор, що проходили в Атлантові (1996 рік), не приховуючи захвату, аплодувала багатотисячна аудиторія в залі.
Виконала своє коронне подвійне сальто з поворотом на 180 градусів – вправа, яку до сьогоднього часу ніхто не повторив — ні жінки, ні чоловіки.
Багаторазово перемагала на Кубках і Чемпіонатах Європи. За свої досягнення була нагороджена численними орденами й нагородами. Є Заслуженим майстром спорту України й суддею міжнародної категорії.
Художні гімнастки
За вдаваною легкістю, з якої художні гімнастки виконують вправи з м’ячем, булавами й обручем насправді криється титанічна праця.
Розповімо далі про видатних художніх гімнасток України.
Ірина Дерюгіна
Дерюгіна Ірина Іванівна (народилася в Києві 11.01.1958 року).
Перша серед радянських гімнасток двічі стала чемпіонкою світу.
Багато раз перемагала на Чемпіонатах і Кубках СРСР, чотири рази стала власницею Кубка Інтербачення.
З 1982 року в парі зі своєю мамою стала тренувати юних гімнасток. Підсумок їх співпраці — численні перемоги й успіхи вихованок на найбільших і престижних змаганнях, включаючи Олімпійські ігри, світові і європейські першості.
В 1985 року стала входити до складу суддівської колегії, оцінює виступу гімнасток на різних міжнародних змаганнях, має відповідну категорію.
У Федерації гімнастики України займає пост віце-президента.
Ірина Дерюгіна
Олександра Тимошенко
Олександра Олександрівна Тимошенко (1972 року народження, Богуслав).
Заняття гімнастикою почала у вісім років під керівництвом знаменитого тренерського дуету Дерюгіних.
Неодноразово перемагала й посідала призові місця на Чемпіонатах світу, Європи, виконуючи вправи з обручем, м’ячем і скакалкою.
Піднялася на третю сходинку пошани на Олімпійських іграх у Сеулі в 1988 році, а в 1992 році стала чемпіонкою в багатоборстві на Олімпіаді, що проходила в Барселоні.
Через якийсь час після цього закінчила свою кар’єру спортсменки й переїхала жити в Австрію, де вивчилася на юриста й почала працювати за спеціальністю.
Олександра Тимошенко
Оксана Скалдіна
Скалдіна Оксана Валентинівна (1972 рік народження, Запоріжжя)
Разом з Олександрою Тимошенко деякий час займалася в школі Дерюгіних.
Стала по-справжньому відомою після світової першості 1989 року: не тільки привезла звідти три нагороди вищої проби, але й їй журі підвищило оцінки після виступу у вправах зі скакалкою. Це було вперше на змаганнях такого рівня й більше не відбувалося. Крім цього, за час спортивної кар’єри постійно любила експериментувати й придумувати щось нове. Деякі трюки в її виконанні й зараз ніхто не може повторити.
На найбільших міжнародних змаганнях неодноразово ставала переможницею й призеркою.
Пік успіху прийшовся на 1992 рік: Оксана Скалдіна стала бронзовою призеркою Олімпіади-1992 у багатоборстві.
Катерина Серебрянська
Катерина Олегівна Серебрянська (народилася в Сімферополі 25.10.1977 року.)
Народилася в спортивній сім’ї (тато був футболістом, а мама гімнасткою), пішла по стопах мами й у вісім років почала тренуватися.
Одна із найбільш титулованих спортсменок української гімнастики: у її скарбничці безліч перемог зі світових і європейських першостей в індивідуальних змаганнях і багатоборстві.
В 1996 році піднялася на найвищу сходинку олімпійського п’єдесталу, показавши найкращі результати в багатоборстві.
Має декілька почесних звань і нагород України.
В 1998 році спортивна кар’єра була припинена. Катерина Олегівна стала кандидатом наук. Працює на телебаченні, має кілька авторських проектів і веде передачі, присвячені здоровому способу життя. Заснувала власний портал Ekaterina.ua, на якім розповідає про те, як зберегти.
Катерина Серебрянська
Олена Вітриченко
Олена Ігорівна Вітриченко (1976 року народження, Одеса).
Займатися художньою гімнастикою почала вже в 4 роки (тренером стала власна мама), однак на серйозних змаганнях з’явилася тільки, коли їй виповнилося 10 років.
Виступала й перемагала на першостях і турнірах світу і Європи. На Олімпійських іграх 1996 року завоювала бронзу.
Мимоволі стала учасницею великого міжнародного скандалу на Чемпіонаті Європи-2000 через ніби-то упереджене суддівство у її адресу. Члени суддівської колегії, що необґрунтовано занизили їй оцінки, були згодом покарані й дискваліфіковані.
Тамара Ерофєєва
Тамара Анатоліївна Ерофєєва (народилася в Києві 04.03.1982 року)
Вихованка Альбіни й Ірині Дерюгіних – знаменитого тренерського дуету в українській гімнастиці. Вдало виступала з 1996 по 2004 рік, в 2001 році вважалася найкращою гімнасткою української збірної.
Неодноразово завойовувала золото на Чемпіонатах і Кубках Європи й світу.
Після закінчення спортивної кар’єри в 2004 році підписала контракт зі знаменитим цирком Дю Солей, працювала в телевізійних шоу й мюзиклах.
Історія української гімнастики нараховує чимало видатних імен і легендарних особистостей, відомих на увесь світ своїми перемогами й досягненнями. Українська гімнастика має спортивні традиції, які продовжують юні спортсмени. У цей час самими найперспективнішими художніми гімнастками України є: Ганна Різатдінова, Вікторія Мазур, Альона Дьяченко, Яна Ярош, Єва Мелещук, вони входять до складу, збірної України. Великі надії в спортивній гімнастиці подають: Діана Варинська, Валерія Осипова, Ангеліна Радивілова, Валерія Ярмоленко.
Тамара Єрофєєва
